Везомни 6 мг/0.4 мг №30 таблетки

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВЕЗОМНІ
(VESOMNI)

Склад:

діючі речовини: соліфенацину сукцинат, тамсулозину гідрохлорид;

1 таблетка містить соліфенацину сукцинату 6 мг, що відповідає 4,5 мг соліфенацину, та тамсулозину гідрохлориду 0,4 мг, що відповідає 0,37 мг тамсулозину;

допоміжні речовини: маніт (E 421), мальтоза, макрогол 7000000, макрогол 8000, магнію стеарат (E 470b), Opadry Red 03F45072*.

* макрогол 8000, гіпромелоза (E 464), заліза оксид червоний (Е 172), вода очищена (в готовому препараті відсутня).

Лікарська форма. Таблетки з модифікованим вивільненням.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки округлої форми, вкриті плівковою оболонкою червоного кольору, з тисненим маркуванням "6/0.4".

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються в урології. Альфа- адреноблокатори. Код АТХ G04C A53.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лікарський засіб Везомні комбінований лікарський засіб, що містить дві діючі речовини - соліфенацин і тамсулозин. Ці діючі речовини мають незалежні і взаємодоповнюючі механізми дії для лікуванні симптомів з боку нижніх сечових шляхів (СНСШ) при доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ), при наявності симптомів наповнення сечового міхура.

Соліфенацин - селективний конкурентний антагоніст мускаринових рецепторів, не володіє спорідненістю до інших рецепторів, ферментів чи іонних каналів. Соліфенацин володіє найвищою спорідненістю з мускариновими М 3 -рецепторами, і меншою спорідненістю з мускариновими М 1 і М 2 -рецепторами.

Тамсулозин - блокатор альфа 1 -адренорецепторів. Тамсулозин селективно і конкурентно зв’язується з постсинаптичними альфа 1 -адренорецепторами, особливо з підтипами альфа 1 A і альфа 1D , що відповідають за розслаблення гладкої мускулатури нижніх сечових шляхів.

Соліфенацин полегшує симптоми наповнення сечового міхура (ірритативні симптоми), пов’язані з дією ацетилхоліну, який активує  М 3 -холінорецептори у сечовому міхурі.  Ацетилхолін активує скоротливу функцію стінки сечового міхура, що проявляється у вигляді ургентних позивів до сечовипускання або нетриманню сечі.

Тамсулозин покращує симптоми спорожнення, підвищуючи максимальну швидкість потоку сечі, зменшує симптоми обструкції, розслабляючи гладкі м’язи передміхурової залози, шийки сечового міхура та уретри. Також покращує наповнення сечі в сечовому міхурі.

Фармакокінетика.

Дослідження біодоступності при багаторазовому прийомі показало, що фармакокінетика при прийомі Везомні співставляється з фармакокінетикою при одночасному прийомі соліфенацину та тамсулозину.

Всмоктування.

Після багаторазового прийому Везомні час досягнення максимальної концентрації t max для соліфенацину варіює між 4,27 і 4,76 год в різних дослідженнях, для тамсулозину – між 3,47 – 5,65 год відповідно. Максимальна концентрація в плазмі (C max ) для соліфенацину варіювала між 26,5 нг/мл і 32,0 нг/мл, для тамсулозину – між 6,56 нг/мл і 13,3 нг/мл. Значення площі під кривою «концентрація-час» для соліфенацину коливалася від 528 нг/год/мл до 601 нг/год/мл, а тамсулозину - від 97,1 нг/год/мл та 222 нг/год/мл. Абсолютна біодоступність соліфенацину становила близько 90%, в той час як тамсулозин всмоктується на 70% - 79% від дози, що застосовується.

Проведено дослідження лікарського засобу Везомні при застосуванні разової дози одночасно з прийомом їжі, під час прийому їжі з низьким вмістом жиру, під час низькокалорійного сніданку та під час прийому їжі з високим вмістом жиру і висококалорійного сніданку. Після прийому їжі з високим вмістом жиру, висококалорійного сніданку відмічалось збільшення показника С max для тамсулозину на 54% в порівнянні із прийомом лікарського засобу натще, при якому AUC підвищується на 33%. Фармакокінетика соліфенацину не змінюється при прийомі їжі з низьким вмістом жиру, під час низькокалорійного сніданку та під час прийому їжі з високим вмістом жиру і висококалорійного сніданку.

Одночасне застосування соліфенацину та тамсулозину OCAS призводить до підвищення С max у 1,19 раз та підвищення AUC тамсулозину у 1,24 раз в порівнянні до AUC тамсулозину OCAS при монотерапії. Відсутні показники впливу тамсулозину на фармакокінетику соліфенацину.

Виведення.

Після одноразового прийому лікарського засобу Везомні період напіввиведення t 1/2 соліфенацину коливався від 49,5 години до 53 годин; тамсулозину - від 12,8 години до 14 годин.

Багаторазове застосування верапамілу в дозі 240 мг одночасно з лікарським засобом Везомні призводить до підвищення соліфенацину - С max на 60% та AUC на 63%, в той час як для тамсулозину С max підвищується до 115% і AUC – до 122%. Зміни С max та AUC не являються клінічно значущими.

Аналіз фармакокінетичних даних під час проведення 3 фази клінічних досліджень показує варіабельність у фармакокінетиці тамсулозину в залежності від віку, зросту та концентрації в крові ? 1 - кислого глікопротеїну. Підвищення AUC асоціюється з підвищенням ? 1 - кислого глікопротеїну та віком, в той час як зниження AUC асоціюється із зниженням зросту. Крім того, підвищення рівня гаммаглутаміл трансферази пов’язане із високими показниками AUC. Ці зміни показників AUC не являються клінічно значущими.

Інформація щодо фармакокінетики діючих речовин комбінованого лікарського засобу доповнює фармакокінетичні властивості лікарського засобу Везомні.

Соліфенацин.

Всмоктування.

Час досягнення максимальної концентрації t max не залежить від дози і становить від 3 до 8 годин після прийому декількох доз. Значення C max і AUC зростають пропорційно дозі від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність становить приблизно 90%.

Розподіл. Об’єм розподілу соліфенацину після внутрішньовенного введення препарату становить близько 600 л. Приблизно 98% соліфенацину зв’язується з білками плазми, в першу чергу з ? 1 -кислим глікопротеїном.

Біотрансформація. Соліфенацин метаболізується повільно, має низький ефект першого проходження. Соліфенацин активно метаболізується в печінці, головним чином за участю CYP3A4. Однак існують альтернативні шляхи метаболізму, які можуть впливати на метаболізм соліфенацину. Системний кліренс соліфенацину становить близько 9,5 л/год. Після перорального прийому в плазмі визначався (крім соліфенацину) один фармакологічно активний метаболіт (4R-гідроксисоліфенацин) і три неактивних метаболіти (N-глюкуронід,    N-оксид і 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).

Виведення. Після одноразового застосування дози 10 мг 14 С-міченого соліфенацину близько 70% радіоактивності було виявлено в сечі і 23% у фекаліях протягом 26 днів. У сечі приблизно 11% радіоактивності виявлено в незміненому вигляді у формі активної речовини, близько 18% - як N-оксидний метаболіт, 9% - 4R-гідрокси-N-оксидного метаболіт і 8% - у вигляді 4R-гідроксиметаболіту (активний метаболіт).

Тамсулозин.

Всмоктування. Для тамсулозину в формі OCAS, t max знаходиться у діапазоні від 4 до 6 годин після декількох доз по 0,4 мг/день. C max і AUC зростають пропорційно дозі від 0,4 до 1,2 мг. Абсолютна біодоступність становить приблизно 57%.

Розподіл. Об’єм розподілу тамсулозину після внутрішньовенного введення становить близько 16 л. Приблизно 99% тамсулозину зв’язується з білками плазми, в першу чергу з ? 1 -кислим глікопротеїном.

Біотрансформація. Тамсулозин має низький ефект першого проходження, метаболізується повільно. Тамсулозин активно метаболізується в печінці, головним чином за участю CYP3A4 і CYP2D6. Системний кліренс тамсулозину становить близько 2,9 л/год. Більшість застосовуваного тамсулозину присутнє в плазмі у вигляді незміненої активної речовини.
Жоден з метаболітів не був активніший вихідної речовини.
Виведення. У разі застосування одноразової дози 0,2 мг 14 С-міченого тамсулозину через 1 тиждень лікування близько 76% радіоактивності виводиться з сечею і 21% - з фекаліями. У сечі виявлено приблизно 9% радіоактивності в незміненому вигляді у вигляді тамсулозину, близько 16% - у вигляді сульфату о-диетилованого тамсулозину і 8% - як о-етоксифеноксил-оцтової кислоти.

Характеристики в спеціальних групах пацієнтів.

Пацієнти похилого віку.

В дослідженнях клінічної фармакології і біодоступності вік пацієнтів коливався від 19 до 79 років. Після застосування лікарського засобу Везомні найвищі показники концентрації виявлялись у пацієнтів похилого віку, хоча відмічалось майже повне співпадання з окремими показниками у більш молодших пацієнтів. Лікарський засіб Везомні можна застосовувати у пацієнтів літнього віку.

Ниркова недостатність.

Лікарський засіб Везомні застосовується у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості, проте слід дотримуватись обережності при застосуванні у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

Фармакокінетика лікарського засобу Везомні не вивчалась у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Зазначені нижче дані відображають інформацію щодо ниркової недостатності, характерну кожній з діючих речовин препарату.

Соліфенацин.

AUC та C max соліфенацину у пацієнтів з легкою та середнього ступеня тяжкості незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ? 30 мл/хв) експозиція соліфенацину значно вища – збільшення C max становить близько 30%, AUC – більше 100% і t 1/2 – більше 60%. Відмічена статистично значимий взаємозв’язок між кліренсом креатиніну і кліренсом соліфенацину. Фармакокінетика у пацієнтів, яким проводився гемодіаліз, не вивчалася.

Тамсулозин.

Проводилось порівняння фармакокінетики тамсулозину у 6 пацієнтів з легкою та середнього ступеня тяжкості нирковою недостатністю (30? кліренс креатиніну