Силагра таблетки для потенции по 100 мг, 4 шт.

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
СІЛАГРА 50
СІЛАГРА 100
(SILAGRA 50)
(SILAGRA 100)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: силденафіл; цитрат 1-{[3-(6,7-дигідро-1-метил-7-оксо-3-пропіл-1Н-піразоло[4,3-a[піримідин-5-іл)4-етоксифеніл] сульфоніл} піперазин;

основні фізико-хімічні властивості: овальної форми, стандартні двоопуклі таблетки, світло-синього кольору, вкриті плівковою оболонкою з лінією розламупо центру з одного боку і рівною - з іншого;

склад:

1 таблетка містить силденафілу цитрату еквівалентно силденафілу 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль, кросповідон, тальк, магнію стеарат, силікону діоксид колоїдний, гідроксидпропілм етилцелюлоза, титану діоксид, тріацетин та лак індигокармін;

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль, кросповідон, тальк, магнію стеарат, силікону діоксид колоїдний, гідроксидпропілм етилцелюлоза, титану діоксид, тріацетин та лак індигокармін.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при еректильнійдисфункції. Код АТС GO4BE03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Сілагра - препарат для лікування порушень ерекції. Відновлює порушену ерективну функцію і забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Фізіологічний механізм ерекції статевого члена припускає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. NO активує фермент гуанілатциклази, що приводить до підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладких м’язів кавернозного тіла й посилення кровотокув статевому члені.

Силденафіл є селективним інгібітором цГМФ - специфічної фосфодіестеразитипу 5 (ФДЕ 5), що забезпечує розпад цгмф у кавернозному тілі. Сілагра справляєперефірійний вплив на ерекцію. Силденафіл не чинить прямої розслабляючої дії на ізольоване кавернозне

тіло людини, однак підсилює релаксивну дію NO у тканині кавернозного тіла. При активації шляху NO/цгмф, що спостерігається при сексуальному порушенні, пригнічення ФДЕ 5 під впливом силденафілу приводить до підвищення рівня цгмф у кавернозному тілі. У зв’язку з цим для прояву сприятливого фармакологічного ефекту силденафілу необхідна адекватна сексуальна стимуляція.

При одноразовому прийомі препарату внутрішньо в дозах до 100 мг уздорових добровольців препарат не спричинював клінічно значущих змін ЕКГ. Максимальне зниження систолічного АТ у положенні пацієнта лежачи при застосуванні препарату внутрішньо в дозі 100 мг становило в середньому 8,4 ммрт. ст. Відповідне зниження діастолічного АТ у положенні лежачи становило 5,5 ммрт. ст. Зниження АТ пояснюється вазодилатируючим ефектом силденафілу, можливо, за рахунок підвищення рівня цгмф у гладких м’язах судин.

Активність силденафілу in vitro стосовно ФДЕ 5 у 10-10 000 разів перевершує його активність стосовно інших ізоформ фосфодієстерази (ФДЕ 5 типів 1,2,3,4 і 6). Зокрема, активність силденафілу відносно ФДЕ 5 у 4 000 разів перевершує його активність відносно ФДЕ 3 – цамф - специфічної фосфодієстерази, що регулює скорочувальну активність міокарда. У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому препарату в дозі 100 мг виявлено легке порушення сприйняття кольору (синього \ зеленого) за допомогою тесту Farnsworth-Munsell 100; через 2 години після прийому препарату ці зміни зникали. Передбачуваним механізмом порушення колірного зору вважають пригнічення ФДЕ 6, що бере участь у процесі передачі світла в сітківці. Результати дослідження in vinto свідчать, що ефектсилденафілу на ФДЕ 6 у 10 разів поступається перед його активністю відносно ФДЕ 5. Сілагра не впливає на гостроту зору і контрастність сприйняття.

Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Концентрація препарату в плазмі крові після перорального прийому натще досягає максимального значення протягом 30-120 хв (у середньому 60 хв). Абсолютнабіодоступність при прийомі внутрішньо становить в середньому 41% (25-63%). Фармакокінетика силденафілу при прийомі внутрішньо в дозах, що рекомендуються (25-100 мг), є лінійною. При прийомі силденафілу в сполученні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується, період досягнення максимальної концентрації збільшується на 60 хв, а максимальна концентрація в плазмі крові знижується у середньому на 29%. Обсяг розподілу силденафілу в рівноважному стані становить в середньому 105 л/кг. Силденафіл і його основний циркулюючий N-десметиловийметаболіт приблизно на 96% зв’язуються з білками плазми крові. Зв’язування збілками не залежить від концентрації препарату. У здорових добровольців, що одержували силденафіл одноразово по 100 мг, менш 0,0002% (у середньому 188 нг) дози виявляли в спермі через 90 хв після прийому. Одноразовий прийомсилденафілу внутрішньо в дозі 100 мг не супроводжувався зміною рухливості чиморфології сперматозоїдів.

Силденафіл метаболізується головним чином під дією CYP3А 9 (основний шлях) та CYP2C9 (неосновний шлях) мікросомальних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт утворюється в результаті N-десметилюрування силденафілу. За селективністю дії на ФДЕ 5 метаболіт відповідний силденафілу, а його активність відносно ФДЕ 5 становить приблизно 50% активності самого препарату. Концентрація метаболіту в плазмі крові становить приблизно 40% від складовоїсилденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; термінальний період його напів виведення – близько 4 год. Загальний кліренссилденафілу з організму дорівнює 41 л/г, а термінальний період напів виведення –3-5 год. Після прийому внутрішньо введений силденафіл виводиться у вигляді метаболітів в основному з калом (близько 80% введеної дози) і меншою мірою - ізсечею (близько 13% введеної дози).

У здорових добровольців від 65 років і старше кліренс силденафілузнижений, а концентрація вільної лікарської речовини в плазмі крові приблизно на 40% перевищує рівень його у здорових добровольців молодого віку (18-45років). Однак аналіз даних щодо безпеки виявив, що вік не впливає на частоту негативних побічних ефектів.

У добровольців з легкою (кліренс креатині ну 50-80 мол/хв) та помірною (кліренс креатині ну 30-49 мол/хв) нирковою недостатністю фармакокінетикасилденафілу після одноразового прийому внутрішньо у дозі 50 мг не змінювалась. У добровольців з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 150 мкмоль). При застосуваннісилденафілу в дозах, що рекомендуються, максимальна концентрація його в плазмі крові становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що Сілагра здатна вплинути накліренс субстаторів цих ізоферментів.

Ознак істотної взаємодії з тол бутамідом у дозі 250 мг або варфарином удозі 40 мг, що метаболізуються CYP2C9, не виявлено.

Сілагра в дозі 50 мг не спричинювала додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетил саліцилової кислоти в дозі 150 мг.

Сілагра (50 мг) не підсилювала гіпотензивної дії алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівні алкоголю в крові в середньому 80 мг\дл.

У хворих на артеріальну гіпертензію ознак взаємодії Сілагри (100 мг) замлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження АТ у положенні лежачи (систолічного – на 8 мм рт. ст., діастолітичного – на 7 мм рт. ст.) було порівняно з таким при прийомі однієї Сілагри у здорових добровольців. Дані про безпеку застосування свідчать про відсутність розходжень характеру побічних ефектів у хворих, що одержали Сілагру в сполученні з антигіпертензивнимизасобами і без них.

Дослідження тромбоцитів людини in vitro свідчать про те, що силденафілпідсилює антиагрегаційний ефект натрію нітропрусиду (донатору NO).

Препарат підсилював гіпотензивну дію нітратів при проведенні гострої проби і при тривалому застосуванні останніх, у зв’язку з чим застосуванняСілагри в сполученні з нітрацитами чи дона торами NO протипоказано.