Монтелукаст-ТЕВА таблетки жевательные 4 мг, 28 шт.

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Монтелукаст-Тева
(Montelukast-Teva)

Склад:

діюча речовина : montelukast sodium;

1 таблетка жувальна містить монтелукасту 4 мг або 5 мг у вигляді монтелукасту натрію;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію лаурилсульфат, гідроксипропілцелюлоза, заліза оксид червоний (Е 172), ароматизатор вишневий РНS-143671, аспартам (Е 951), натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки жувальні.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 4 мг: таблетка рожевого з вкрапленнями кольору у формі трикутника з округлими краями, з тисненням «93» з одного боку та «7424» – з іншого, без видимих тріщин або сколів;

таблетки по 5 мг: таблетка рожевого з вкрапленнями кольору квадратної форми, з тисненням «93» з одного боку та «7425» – з іншого, без видимих тріщин або сколів.

Фармакотерапевтична група.

Протиастматичні засоби для системного застосування. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів. Код ATC R03D C03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цистеїніллейкотрієни (LTC 4 , LTD 4 , LTE 4 ) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі про-астматичні медіатори зв'язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми в дихальних шляхах людини, і викликають таку реакцію, як бронхоспазм, виділення мокротиння, підвищення проникності судинної стінки і збільшення кількості еозинофілів.

Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT 1 -рецепторами. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію у пацієнтів з астмою, спричинену вдиханням LTD 4 . Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду  стимульованої LTD 4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального прийому; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої ?-агоністами.

У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст порівняно з плацебо зменшує число еозинофілів периферичної крові та покращує клінічний контроль астми.

Під час досліджень за участю дорослих монтелукаст у дозі 10 мг 1 раз на добу порівняно з плацебо продемонстрував значне поліпшення показника ранкового ОФВ 1 , ранкової пікової швидкості видиху (РПШВ) і достовірне зменшення загального застосування ?-агоністів. Поліпшення повідомлених пацієнтом показників денних і нічних симптомів астми було достовірно кращим, ніж для плацебо.

У ході 12-тижневого, плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від 2 до 5 років монтелукаст у дозі 4 мг 1 раз на добу покращував показники контролю астми порівняно з плацебо, незалежно від супутньої контролюючої терапії (кортикостероїди для інгаляцій/в небулайзерах, натрію кромоглікат для інгаляцій/в небулайзерах). Монтелукаст покращував денні симптоми (включаючи кашель, хрипи, утруднення дихання і обмеження активності) і нічні симптоми порівняно з плацебо. Монтелукаст також знижував частоту використання ?-агоністів за потребою і невідкладного застосування кортикостероїдів при погіршенні перебігу астми порівняно з плацебо. Пацієнти, які застосовують монтелукаст, мали більшу кількість днів без проявів астми, ніж пацієнти, які отримували плацебо. Терапевтичний ефект досягався після прийому першої дози.

У ході 12-місячного плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від 2 до 5 років з астмою легкого ступеня і епізодичними загостреннями монтелукаст у дозі 4 мг 1 раз на добу достовірно зменшував річну частоту епізодів загострення (ЕЗ) астми порівняно з плацебо.

Під час плацебо-контрольованого дослідження за участю дітей віком від 6 місяців до 5 років з інтермітуючою (але не персистуючою) астмою лікування монтелукастом тривало впродовж 12 місяців за схемою 4 мг 1 раз на добу або 12-денними курсами з початком кожного курсу при виникненні епізоду інтермітуючих симптомів. Не спостерігалося вираженої відмінності у пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом у дозі 4 мг, та тими, хто отримував плацебо, відносно кількості епізодів астми, що переходять в напад астми (визначений як епізод астми, що вимагає позапланового відвідування лікаря, пункту невідкладної допомоги або лікарню; чи лікування із застосуванням пероральних, внутрішньовенних або внутрішньом’язових кортикостероїдів).

У ході 8-тижневого дослідження за участю дітей віком від 6 до 14 років монтелукаст у дозі   5 мг 1 раз на добу порівнянно з плацебо достовірно покращував респіраторну функцію і знижував частоту застосування ?-агоністів за потребою.

У ході 12-місячного дослідження порівняння ефективності монтелукасту та інгаляційного флутиказону для контролю астми у дітей віком від 6 до 14 років з персистуючою астмою легкого ступеня, монтелукаст виявляв не меншу ефективність, ніж флутиказон, щодо збільшення кількості днів без застосування швидкодіючих препаратів для невідкладної допомоги. У середньому за 12-місячний період лікування відсотковий показник кількості днів без застосування невідкладної терапії збільшився. У групах відмінність у відсотковому вираженні середньоквадратичного (LS) збільшення кількості днів без застосування швидкодіючих препаратів для невідкладної допомоги була статистично значуща, але в межах заздалегідь встановленої клінічної не меншої ефективності.

Монтелукаст і флутиказон також покращували контроль астми відносно вторинних змінних, що оцінювалися упродовж 12-місячного періоду лікування.

Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні при прийомі монтелукасту значно зменшувалося число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння). У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові та покращує клінічний контроль астми.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується.

Після вживання натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 5 мг C max досягається через 2 години. Середня біодоступність становить 73 % та знижується до 63 % після вживання їжі.

Після прийому натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 4 мг максимальна концентрація (C max ) у дітей віком від 2 до 5 років досягається через 2 години. C max на 66 % вище, а С min – нижче порівняно зі значеннями, отриманими для дорослих при прийомі таблеток 10 мг.

Розподіл

Понад 99 % монтелукасту зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 літрів. При дослідженні на тваринах проходження монтелукасту, позначеного радіоізотопом, через гематоенцефалічний бар'єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після дози також виявилися мінімальними.

Метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях із терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р 450 3А4, 2А 6 і 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р 450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення

Кліренс монтелукасту із плазми здорових дорослих добровольців у середньому становить    45 мл/хв. Після перорального прийому міченого ізотопом монтелукасту 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менше ніж 0,2 % – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному призначенні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика в різних групах пацієнтів

Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого й середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження для пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.

При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг один раз на добу.

Клінічні характеристики.

Показання.

Жувальні таблетки Монтелукаст-Тева 4 мг рекомендовані для дітей віком від 2 до 5 років;

жувальні таблетки Монтелукаст-Тева 5 мг рекомендовані для дітей віком від 6 до 14 років:

·    як додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою ?-агоністів короткострокової дії, що застосовуються, при необхідності;

·    як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня, в яких не було нещодавно серйозних нападів астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів;

·    профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.

Протипоказання.

- Гіперчутливість до монтелукасту або до будь-якого компонента препарату;

- дитячий вік до 2-х років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Монтелукаст-Тева можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування астми. При дослідженні взаємодії з лікарськими засобами рекомендована доза монтелукасту не мала значного клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, котрі одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся СYР 3А4, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3А4, наприклад фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo . Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього фермента (наприклад паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітору CYP2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro , не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад, з триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

Особливості застосування.

Пацієнтів необхідно попередити, що Монтелукаст-Тева не слід застосовувати для зняття гострих нападів астми. Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні бета-агоністи короткої дії. Пацієнтам необхідно якнайшвидше проконсультуватися з лікарем у випадку, якщо їм потрібна більша, ніж зазвичай, кількість інгаляцій бета-агоністів короткої дії.

Не слід різко замінювати терапію монтелукастом на інгаляційні або пероральні кортикостероїди.

Немає даних, які доводили б, що прийом пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають  Монтелукаст-Тева (див. розділ «Побічні реакції»). Оскільки на ці явища можуть впливати інші фактори, невідомо, чи пов’язані ці явища із застосуванням препарату Монтелукаст-Тева. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їх доглядальниками. Пацієнтам та/або доглядальникам слід дати вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення таких змін.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи разом із клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарг-Страуса (гранулематозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться за допомогою системних кортикостероїдів. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов'язані зі зменшенням або відміною терапії кортикостероїдними препаратами. Ймовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов'язані з появою синдрому Чарг-Страуса, неможливо ані спростувати, ані підтвердити, тому лікарів необхідно попередити про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серцевої системи та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких розвивалися вищезгадані симптоми, необхідно пройти повторне дослідження, а схему їхнього лікування слід повторно переглянути.

Монтелукаст-Тева містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам, хворим на фенілкетонурію, необхідно враховувати, що кожна таблетка 5 мг містить фенілаланін.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дослідження на тваринах не показало небажаних ефектів впливу на вагітність чи розвиток плода.

Обмежені дані зі світового маркетингового досвіду у дітей, матері яких приймали монтелукаст під час вагітності, не виявили причинного зв'язку між рідкісними випадками вроджених дефектів кінцівок та прийомом монтелукасту.

Монтелукаст-Тева можна приймати під час вагітності тільки тоді, коли, на думку лікаря, очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Період годування груддю

Досліди на тваринах показали, що монтелукаст виводиться у грудне молоко.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст у грудне молоко у людини, тому Монтелукаст-Тева можна приймати у період годування груддю тоді, коли, на думку лікаря, очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не очікується впливу монтелукасту на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Проте в дуже рідкісних випадках у окремих пацієнтів може виникати запаморочення.

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих.

Діти віком від 2 до 5 років.

Рекомендована доза становить 1 жувальна таблетка по 4 мг на добу, ввечері. Монтелукаст-Тева приймають за годину до або через 2 години після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.

Діти віком від 6 до 14 років.

Рекомендована доза становить 1 жувальна таблетка по 5 мг на добу, ввечері. Монтелукаст-Тева приймають за годину до або через 2 години після їди. Для пацієнтів цієї групи індивідуальний підбір дози не потрібен.

Для пацієнтів старше 15 років рекомендується застосовувати Монтелукаст-Тева, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг.

Загальні рекомендації:

Терапевтичний ефект Монтелукаст-Тева на показники контролю астми відбувається впродовж 1 доби. Пацієнтам рекомендується продовжувати застосовувати Монтелукаст-Тева, навіть якщо їх астма під контролем, так само як під час її загострення.

Регулювання дози не потрібно для пацієнтів з нирковою недостатністю або легким чи середнім ступенем порушення функції печінки.

Альтернативна терапія низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня:

Монтелукаст-Тева не рекомендується як монотерапія пацієнтам із середнім ступенем персистуючої астми. Застосування монтелукасту як альтернативного лікування низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів у дітей з персистуючою астмою легкого ступеня рекомендується тільки пацієнтам, у яких не було нещодавно серйозних нападів астми, що потребувала перорального прийому кортикостероїдів, та у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів. Персистуюча астма легкого ступеня – це астма із симптомами частіше одного разу на тиждень, але менш ніж один раз на добу, нічні напади більше двох нападів у місяць, але менш ніж один раз на тиждень, нормальне функціонування легенів залишається між нападами.

Якщо задовільний контроль астми не досягнутий після лікування (зазвичай впродовж одного місяця), треба розглянути необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, що базується на поетапній системі лікування астми. Контроль астми у пацієнтів необхідно періодично оцінювати.

Профілактичне запобігання астми, спричиненої фізичним навантаженням.

У дітей бронхоспазм, спричинений фізичним навантаженням, може бути домінантним показником персистуючої астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїдними препаратами. Пацієнтів необхідно оцінювати після 2-4 тижнів лікування з Монтелукаст-Тева. Якщо задовільної відповіді на терапію не досягнуто, треба розглянути додаткову терапію.

Л іку вання з Монтелукаст-Тева відносно інших терапій астми.

Коли лікування з монтелукастом використовується як допоміжна терапія до інгаляційних кортикостероїдів, Монтелукаст-Тева не можна різко замінювати на інгаляційні кортикостероїди.

Діти.

Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 2 років.

Передозування.

Спеціальної інформації щодо лікування передозувань монтелукастом немає.

У дослідженнях хронічної астми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг на добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а при короткочасних дослідженнях – до  900 мг на добу протягом приблизно одного тижня, клінічно значущі побічні реакції були відсутні.

При постмаркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування препаратом монтелукасту. Ці дані включали прийом препарату дорослими та дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг, дитина у віці 42 місяці). Отримані клінічні й лабораторні дані відповідали профілю безпеки для дорослих пацієнтів і дітей.

У більшості повідомлень про випадки передозування ніяких небажаних явищ не спостерігалося. Найчастіше спостерігалися побічні ефекти, що відповідали профілю безпеки препарату та включали біль у животі, сонливість, відчуття спраги, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Побічні реакції.

Побічні реакції, зареєстровані під час клінічних досліджень:

з боку центрально ї нервової системи : головний біль;

загальні : відчуття спраги;

з боку травного тракту : абдомінальний біль.

Наступні побічні реакції були зафіксовані у постмаркетинговому періоді:

інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів;

з боку кровотворної системи : підвищена тенденція до кровотечі;

з боку імунної системи : гіперчутливість, включаючи анафілаксію, еозинофільну інфільтрацію печінки;

психічні розлади : порушення сну, включаючи нічні кошмари, галюцинації, безсоння, сомнамбулізм, психомоторна гіперактивність (дратівливість, неспокій, збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість, тремор), депресія, суїцидальні думки та поведінка (спроби суїциду);

з боку центрально ї нервової системи : млявість і запаморочення, парестезія/гіпоестезія, судоми;

з боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття;

з боку дихальної системи: епістаксис;

з боку травного тракту : діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання;

з боку г епатобіліарної системи : підвищення рівнів трансаміназ сироватки (АЛТ, АСТ), холестатичний гепатит;

з боку шкіри та підшкірних тканин : ангіоневротичний набряк, гематома, кропив'янка, свербіж, висипання, вузликова еритема;

з  боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми;

загальні порушення : астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк.

Під час лікування монтелукастом хворих на бронхіальну астму описано виникнення синдрому Чарг-Страуса (СЧС).

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла, у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток у блістері, по 4 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ТОВ Тева Оперейшнз Поланд

(Teva Operations Poland Sp. z o.o.).

Місцезнаходження.

вул. Могильська 80, 31-546 Краків, Польща

(80 Mogilska Str., 31-546 Krakow, Poland).