Мультигрип назаль 0.1% 10 мл краплі

Склад:

діюча речовина: ксилометазоліну гідрохлорид;

1 мл розчину містить ксилометазоліну гідрохлориду 0,5 мг або 1 мг;

допоміжні речовини: бензалконію хлорид; калію дигідрофосфат; натрію гідрофосфат, додекагідрат; сорбіт (Е 420); динатрію едетат; натрію хлорид; вода очищена.

Лікарська форма. Спрей назальний, розчин.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина, без запаху.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються при захворюваннях порожнини носа. Симпатоміметики, прості препарати. Код АТХ R01A A07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ксилометазолін є симпатоміметичним агентом (похідним імідазолу), що діє на ?-адренергічні рецептори слизової оболонки носа. Після назального введення ксилометазолін викликає звуження кровоносних судин, тим самим зменшуючи набряк слизової оболонки носоглотки.

Дія препарату розпочинається протягом 2 хвилин після застосування та зберігається до 12 годин.

Препарат добре переноситься, у тому числі хворими з чутливою слизовою оболонкою. Препарат не знижує мукоциліарну функцію. Результати лабораторних аналізів показали, що ксилометазолін знижує інфекційну активність риновірусу людини, що асоціюється зі звичайною застудою.

Фармакокінетика.

Після назального введення кількість абсорбованої субстанції може бути іноді достатньою для одержання системного впливу, наприклад, на центральну нервову та серцево-судинну системи.

Жодних метаболітів і шляхів їх виведення не було ідентифіковано.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Cимптоматичне лікування закладеності носа при застуді, сінній гарячці, синуситах, алергічних ринітах;

– для полегшення відтоку секрету при захворюваннях придаткових пазух носа;

– як допоміжна терапія при середньому отиті (для усунення набряку слизової оболонки носоглотки);

– для полегшення проведення риноскопії.

Протипоказання.

Гіперчутливість до ксилометазоліну або до будь-якого компонента препарату; гострі  коронарні захворювання, коронарна астма, гіпертиреоз, закритокутова глаукома, трансфеноїдальна гіпофізектомія та хірургічні втручання з оголюванням мозкової оболонки в анамнезі, сухий риніт (rhinitis sicca) або атрофічний риніт. Супутнє лікування інгібіторами МАО та протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.

Особливі заходи безпеки.

Як і інші симпатоміметики, ксилометазолін слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які при застосуванні адренергічних препаратів мають сильні реакції, що проявляються безсонням, запамороченням, тремором, серцевими аритміями або високим кров'яним тиском.

Пацієнти, які потребують постійного лікування ксилометазоліном, можуть застосовувати цей лікарський засіб більш тривалий період тільки під пильним клінічним наглядом, так як існує ризик атрофії слизової оболонки носа.

У разі повторного застосування ксилометазоліну існує ризик виникнення тахіфілаксії і ятрогенного риніту.

Повторні та/або тривалі інстиляції можуть спричинити системну абсорбцію ксилометазоліну в кількостях, які можуть викликати системні побічні реакції.

Ксилометазолін слід застосовувати з обережністю і тільки якщо терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик пацієнтам, які застосовували інгібітори моноаміноксидази (МАО), антидепресанти або інші препарати, які можуть збільшувати кров'яний тиск, пацієнтам із серйозними серцево-судинними захворюваннями (такими як серйозні захворювання коронарних артерій, високий кров'яний тиск), феохромоцитомою, порушеннями обміну речовин (наприклад гіпертиреозом, цукровим діабетом, порфірією).

Протинабрякові симпатоміметики можуть призвести до реактивної гіперемії слизової оболонки носа, особливо після тривалого лікування, або при застосуванні високих доз. Повторне або хронічне застосування цього препарату може призвести до конгестивного синдрому відміни та до звуження верхніх дихальних шляхів. Це може проявлятися хронічною гіперемією слизової оболонки носа (що може в подальшому призвести до атрофічного риніту). У випадках середньої тяжкості застосування препарату в один з носових проходів може бути призупинене або, як альтернатива, не вводитися в обидва носові проходи до зменшення інтенсивності симптомів для того, щоб частково зберегти проникність носових проходів.