Транексамова кислота розчин для ін'єкцій 50мг/мл 5мл №10

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ТРАНЕКСАМОВА КИСЛОТА
(TRANEXAMIC ACID)

Склад:

діюча речовина: транексамова кислота;

1 мл розчину містить транексамову кислоту у перерахуванні на 100 % безводну речовину – 100 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або світло-коричнева рідина.

Фармакотерапевтична група. Антигеморагічні засоби, антифібринолітичні амінокислоти. Інгібітори фібринолізу. Код АТХ B02A A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Транексамова кислота є конкурентним інгібітором активації плазміногену, а у значно вищих концентраціях є неконкурентним інгібітором плазміну, тобто діє подібно до амінокапронової кислоти. Транексамова кислота приблизно у 10 разів більш активна in vitro, ніж амінокапронова кислота.

Транексамова кислота сильніше, ніж амінокапронова кислота, зв’язується з сильними та слабкими рецепторними ділянками молекули плазміногену у співвідношенні, що відповідає різниці активності між сполуками. Транексамова кислота у концентрації 1 мг/мл не спричиняє агрегації тромбоцитів in vitro.

Транексамова кислота, навіть у таких низьких концентраціях, як 1 мг/мл, може подовжувати тромбіновий час. Проте транексамова кислота у концентраціях до 10 мг/мл у крові не впливала на кількість тромбоцитів, час згортання крові або інші фактори згортання у цільній крові чи цитрованій крові здорових осіб.

Зв’язування транексамової кислоти з білками плазми становить приблизно 3 % за умови терапевтичного рівня речовини у плазмі і, ймовірно, повністю відповідає за її зв’язування з плазміногеном. Транексамова кислота не зв’язується з сироватковим альбуміном.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення дози 1 г крива залежності концентрації препарату в плазмі від часу характеризується триекспоненційним зниженням з періодом напіввиведення приблизно 2 години для кінцевої фази виведення. Початковий об’єм розподілу становить приблизно від 9 до 12 літрів. Виведення з сечею є основним шляхом виведення, що відбувається за рахунок клубочкової фільтрації. Загальний нирковий кліренс дорівнює загальному плазмовому кліренсу (110—116 мл/хв), і більш ніж 95 % дози виводиться з сечею у незміненому вигляді. Виведення транексамової кислоти дорівнює приблизно 90 % впродовж 24 годин після внутрішньовенного введення 10 мг/кг маси тіла.

Антифібринолітична концентрація транексамової кислоти підтримується у різних тканинах впродовж приблизно 17 годин, а у сироватці — до 7—8 годин.

Транексамова кислота проникає крізь плаценту. Концентрація у пуповинній крові після внутрішіньовенного введення 10 мг/кг вагітним жінкам становить приблизно 30 мг/л, тобто є настільки ж високою, як і у материнській крові. Транексамова кислота швидко дифундує у синовіальну рідину та синовіальну мембрану. У синовіальній рідині досягаються такі самі концентрації речовини, як і у сироватці. Біологічний період напіввиведення транексамової кислоти з синовіальної рідини становить приблизно 3 години.

Концентрація транексамової кислоти у ряді інших тканин нижче, ніж у крові. Концентрація речовини у грудному молоці становить приблизно 1/100 від максимальної концентрації у сироватці. Концентрація транексамової кислоти у спинномозковій рідині становить приблизно 1/10 від концентрації у плазмі. Лікарський засіб проникає у водянисту вологу ока, причому його концентрація у ній становить приблизно 1/10 від концентрації у плазмі.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікарський засіб «Транексамова кислота» показаний для застосування пацієнтам з гемофілією для короткострокового застосування (впродовж 2—8 днів) з метою зменшення або профілактики кровотеч, а також зменшення потреби у замісній терапії під час та після видалення зубів.

Протипоказання.

- Набуте порушення колірного зору (це виключає можливість вимірювання однієї кінцевої точки, яку слід відстежувати як показник токсичності).

- Субарахноїдальний крововилив (транексамова кислота може спричинити набряк мозку та церебральний інфаркт).

- Активне внутрішньосудинне згортання крові.

- Гіперчутливість до транексамової кислоти або до допоміжної речовини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодій транексамової кислоти та інших лікарських засобів не проводилися.

Особливості застосування.

Доза лікарського засобу «Транексамова кислота» має бути зменшена для пацієнтів з нирковою недостатністю через ризик накопичення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів з кровотечею з верхніх відділів сечових шляхів, які отримували лікування транексамовою кислотою, відзначалися випадки закупорки сечоводу у зв’язку з утворенням тромбу.

У пацієнтів, яким застосовували транексамову кислоту, спостерігалися випадки венозного чи артеріального тромбозу або тромбоемболії. До того ж були зафіксовані випадки закупорки центральної артерії сітківки та центральної вени сітківки.

Пацієнти з тромбоемболічною хворобою в анамнезі мають підвищений ризик розвитку венозного або артеріального тромбозу.

Транексамову кислоту не слід застосовувати одночасно з концентратами комплексу фактора IX або концентратами антиінгібіторних коагулянтів через підвищення ризику тромбозу.

Пацієнти з синдромом дисемінованого внутрішньосудинного згортання, які потребують лікування «Транексамовою кислотою», повинні знаходитися під ретельним наглядом лікаря, що має досвід у лікуванні цієї хвороби.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Транексамова кислота проникає крізь плаценту та виявляється у пуповинній крові у концентраціях, приблизно рівних концентрації речовини у матері. Цей лікарський засіб слід застосовувати у період вагітності лише за умови нагальної потреби.

Дані, які б дозволили оцінити вплив транексамової кислоти на фертильність, відсутні.

Транексамова кислота присутня у материнському молоці у концентрації, що становить приблизно 1/100 від відповідного рівня у сироватці. Слід з обережністю призначати «Транексамову кислоту» жінкам, які годують немовлят груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Транексамова кислота може спричиняти запаморочення, і тому може вплинути на здатність керувати автотранспортом або використовувати механізми.

Спосіб застосування та дози.

Безпосередньо перед видаленням зуба у пацієнтів з гемофілією слід ввести 10 мг/кг маси тіла транексамової кислоти внутрішньовенно разом із замісною терапією (див. розділ «Особливості застосування»). Внутрішньовенне лікування цим лікарським засобом у дозі 10 мг/кг маси тіла 3—4 рази на добу можна застосовувати впродовж 2—8 днів після видалення зуба.

Примітка. Для пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок рекомендуються наведені нижче дози лікарського засобу: