При лечении злокачественных образований в предстательной железе используются антиандрогенные препараты. К ним относится Вистамид. Инструкция указывает, что медикамент может применятся только для лечения мужчин.
Действующее вещество – бикалутамид с дозировкой в одной таблетке 150 мг. Приобрести можно 30 таблеток в одной упаковке.
Препарат используется для лечения в следующих случаях:
проведение монотерапии или вспомогательной терапии при радикальной простатектомии или радиотерапии, с местнораспространенным новообразованием в предстательной железе при прогрессировании заболевания;
неместнораспространенное образование в предстательной железе при невозможности хирургического вмешательства и проведения других процедур.
Наблюдается влияние на эндокринную систему антиандрогенного нестероидного препарата Вистамид. препарата оправдана его эффективностью и свойствами.
В отзывах к лекарственному средству имеется информация о возникновении индивидуальной непереносимости лекарственного средства, которая проявляется в аллергии, шоке. Нельзя сочетать вещество с терфенадином, астемизолом, цизапридом.
Для лечения взрослых пациентов мужского пола допустимо пероральное применение 1 таблетки 150 мг в сутки. Препарат применяется на протяжении длительного периода времени до 2 лет. При терапии препаратом пациентов с почечной недостаточностью изменять дозу не нужно. У пациентов с печеночной недостаточностью возможно накопление вещества в организме. Однако корректировать дозировку не нужно. Не применяется для лечения детей. Нет информации о возможных передозировках представленным фармацевтическим препаратом.
Для ознакомления с ценой, фармакологической характеристикой, особенностями использования, побочными реакциями можно прочитать полную инструкцию к лекарственному средству.
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ВІСТАМІД
(VISTAMID)
Склад:
діюча речовина: bicalutamide;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить бікалутаміду 150 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, кросповідон, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, оболонка: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол (ПЕГ 4000).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою; на одному боці таблеток гравіювання «ВСМ 150».
Фармакотерапевтична група. Антиандрогенні засоби. Код АТХ L02B B03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Бікалутамід є нестероїдним антиандрогеном, що не має іншого впливу на ендокринну систему. Препарат зв’язується з немутантними андрогенними рецепторами («дикого типу»), не активуючи експресію генів, таким чином пригнічуючи активність андрогенів. В результаті такого пригнічення спостерігається регресія пухлин передміхурової залози. При відміні бікалутаміду в певної частини пацієнтів може виникати синдром відміни антиандрогенних препаратів.
Бікалутамід досліджували під час терапії пацієнтів з локалізованими (Т1–Т2, N0 чи Nx, M0) чи місцеворозповсюдженими (Т3–Т4, N, M0; Т1–Т2, N+, M0) пухлинами передміхурової залози без метастазів у ході трьох плацебо-контрольованих подвійних сліпих досліджень, у яких взяли участь 8113 пацієнтів. У цих дослідженнях бікалутамід призначали як невідкладну гормональну терапію або як допоміжний засіб при радикальній простатектомії чи радіотерапії (головним чином, зовнішня дистанційна променева терапія). На момент медіани спостереження 9,7 року у 36,6 % та 38,17 % усіх пацієнтів, які приймали бікалутамід чи плацебо відповідно, спостерігалось об’єктивне прогресування захворювання.
Зменшення ризику об’єктивного прогресування захворювання спостерігалося у більшості пацієнтів у групах, проте було найбільш помітним у тих, які мали найвищий ризик прогресування захворювання. Тому клініцисти можуть вирішити, що оптимальною стратегією лікування для пацієнтів з низьким ризиком прогресування захворювання, особливо при ад’ювантному застосуванні препарату після радикальної простатектомії, може бути гормональна терапія до початку прогресування захворювання.
На момент медіани періоду спостереження 9,7 року жодної різниці у рівні загального виживання не спостерігалося, причому смертність становила 31,4 % (співвідношення ризиків = 1,01; 95 % довірчий інтервал 0,94–1,09). Однак під час аналізу результатів дослідницьких підгруп деякі тенденції були очевидними.
Дані щодо виживання без прогресії захворювання та дані щодо загального виживання, що ґрунтувалися на аналізі за методом Каплана–Мейера, у пацієнтів з місцеворозповсюдженим раком простати наведені у таблицях 2 та 3.
Таблиця 2
Співвідношення кількості пацієнтів із місцеворозповсюдженим раком та пацієнтів із прогресуванням захворювання у підгрупах із різними схемами лікування
Популяційний аналіз | Група лікування | Події (%) на момент 3 роки | Події (%) на момент 5 років | Події (%) на момент 7 років | Події (%) на момент 10 років |
Динамічне спостереження (n=657) | Бікалутамід | 19,7 % | 36,3 % | 52,1 % | 73,2 % |
Плацебо | 39,8 % | 59,7 % | 70,7 % | 79,1 % | |
Радіотерапія (n=305) | Бікалутамід | 13,9 % | 33,0 % | 42,1 % | 62,7 % |
Плацебо | 30,7 % | 49,4 % | 58,6 % | 72,2 % | |
Радикальна простатектомія (n= 1719) | Бікалутамід | 7,5 % | 14,4 % | 19,8 % | 29,9 % |
Плацебо | 11,7 % | 19,4 % | 23,2 % | 30,9 % |
Таблиця 3
Загальне виживання у пацієнтів із місцеворозповсюдженим захворюванням у підгрупах із різними схемами лікування
Популяційний аналіз | Група лікування | Події (%) на момент 3 роки | Події (%) на момент 5 років | Події (%) на момент 7 років | Події (%) на момент 10 років |
Динамічне спостереження (n=657) | Бікалутамід | 14,2 % | 29,4 % | 42,2 % | 65,0 % |
Плацебо | 17,0 % | 36,4 % | 53,7 % | 67,5 % | |
Радіотерапія (n=305) | Бікалутамід | 8,2 % | 20,9 % | 30,0 % | 48,5 % |
Плацебо | 12,6 % | 23,1 % | 38,1 % | 53,3 % | |
Радикальна простатектомія (n= 1719) | Бікалутамід | 4,6 % | 10,0 % | 14,6 % | 22,4 % |
Плацебо | 4,2 % | 8,7 % | 12,6 % | 20,2 % |
У пацієнтів із локалізованим захворюванням, які отримували тільки бікалутамід, достовірної різниці у виживанні без прогресування захворювання немає. Також у пацієнтів із локалізованим захворюванням, які отримували бікалутамід як ад’ювантну терапію після радіотерапії (ВР = 0,98; 95 % ДІ 0,80–1,20) чи радикальної простатектомії (ВР = 1,03; 95 % ДІ 0,85–1,25), достовірної відмінності у рівні загального виживання не спостерігалося. У пацієнтів із локалізованим захворюванням, до яких в іншому випадку застосували б тактику динамічного спостереження, також спостерігається тенденція до зменшення рівня виживання порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (ВР = 1,15; 95 % ДІ 1,00–1,32). З огляду на це співвідношення ризику/користі застосування Бікалутаміду пацієнтам із локалізованим захворюванням не вважається доцільним.
В іншій програмі ефективність бікалутаміду для лікування пацієнтів із місцеворозповсюдженим раком простати без метастазування, яким була показана негайна кастрація, була продемонстрована у 2 дослідженнях, у яких взяли участь 480 попередньо не лікованих пацієнтів із раком простати без метастазування (М0). На момент медіани періоду спостереження 6,3 року рівень смертності становив 56 % і достовірно не відрізнявся у групах застосування бікалутаміду та кастрації (ВР = 1,05; ДІ 0,81–1,36); однак рівноцінність обох методів лікування не можна оцінити статистично.
У ході 2 досліджень, у яких взяли участь 805 попередньо не лікованих пацієнтів із метастазуванням (М1) при рівні смертності 43 %, бікалутамід був оцінений як менш ефективний, ніж кастрація, щодо часу виживання (співвідношення ризиків = 1,30; довірчий інтервал 1,04–1,65), при цьому чисельна різниця у часі до смерті становила 42 дні (6 тижнів) при медіані виживання 2 роки.
Бікалутамід є рацематом із антиандрогенною активністю, представлений майже виключно R-енантіомером.
Фармакокінетика.
Абсорбція та розподіл
Бікалутамід добре всмоктується після перорального прийому. Немає доказів клінічно значимого ефекту прийому їжі на біодоступність препарату.
(S)-енантіомер дуже швидко виводиться порівняно із (R)-енантіомером; період напіввиведення останнього з плазми становить приблизно 1 тиждень.
При щоденному застосуванні бікалутаміду (R)-енантіомер через його тривалий період напіввиведення кумулюється у плазмі в 10-кратній концентрації.
Плато концентрації (R)-енантіомера на рівні приблизно 22 мкг/мл спостерігається при застосуванні денної дози 150 мг бікалутаміду. У стабільній фазі на частку переважно активного (R)-енантіомера припадає 99 % від загальної кількості циркулюючих енантіомерів.
Фармакокінетика (R)-енантіомера не залежить від віку, наявності ураження нирок або легкого чи помірного ураження печінки. Існують докази, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер повільніше елімінується із плазми.
Бікалутамід має високий ступінь зв’язування із білками (рацемат – 96 % (R)-енантіомер – > 99 %) та інтенсивно метаболізується (шляхом оксидації та глюкуронізації), його метаболіти однаковою мірою виділяються з сечею та жовчю.
У ході клінічного дослідження середня концентрація (R)-бікалутаміду в спермі чоловіків, які його отримували у дозі 150 мг, становила 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки-партнера під час статевих зносин, є низькою та може становити приблизно 0,3 мкг/мл. Цей рівень є нижчим за той, що у лабораторних тварин призводить до зміни потомства.
Клінічні характеристики.
Показання.
Вістамід показаний для монотерапії або як допоміжна терапія при радикальній простатектомії чи радіотерапії пацієнтам із місцеворозповсюдженим раком передміхурової залози при високому ризику прогресування захворювання.
Вістамід також показаний для лікування пацієнтів із місцеворозповсюдженим неметастатичним раком передміхурової залози, для яких хірургічна кастрація чи інші медичні втручання не показані чи неприйнятні.
Протипоказання.
Вістамід протипоказаний для застосування жінкам та дітям.
Вістамід не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до діючої речовини чи будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату.
Протипоказане одночасне застосування бікалутаміду з терфенадином, астемізолом чи цизапридом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження іn vitro показали, що R-бікалутамід є інгібітором CYP 3A4 та виявляє менший інгібіторний ефект на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6. Хоча клінічні дослідження, у ході яких застосовували антипірин як маркер активності цитохрому Р450 (CYP), не свідчать про потенційну взаємодію із бікалутамідом, середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою) збільшилась до 80 % після одночасного його застосування протягом 28 днів із бікалутамідом.
Для препаратів із вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати велике значення. Тому одночасне застосування із терфенадином, астемізолом та цизапридом є протипоказаним. Також бікалутамід слід з обережністю застосовувати із такими сполуками, як циклоспорини та блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози цих препаратів, особливо якщо є ознаки посилення впливу препарату чи виникають побічні ефекти у результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендують проводити ретельне спостереження за його концентрацією у плазмі та за клінічним станом пацієнта після початку чи припинення лікування бікалутамідом.
З обережністю слід призначати бікалутамід при застосуванні препаратів, які можуть пригнічувати окислення препарату (таких як циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищення концентрації бікалутаміду в плазмі, що може зумовити посилення побічних ефектів препарату.
Дослідження іn vitro показали, що бікалутамід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин з ділянок його зв’язування із білками. Тому у разі призначення бікалутаміду пацієнтам, які вже отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендують проводити ретельний моніторинг протромбінового часу.
Особливості застосування.
Лікування слід починати під безпосереднім наглядом лікаря.
Бікалутамід активно метаболізується в печінці. Деякі дані дають підставу вважати, що у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки виведення препарату уповільнюється, а це може призвести до кумуляції бікалутаміду. Тому бікалутамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із помірними чи тяжкими ураженнями печінки.
Через можливість змін функції печінки слід періодично проводити контроль печінкових проб. Більшість змін спостерігаються протягом перших 6 місяців застосування бікалутаміду.
Зрідка при застосуванні бікалутаміду спостерігають тяжкі зміни з боку печінки, повідомляють навіть про смертельні випадки. Якщо спостерігаються тяжкі зміни, лікування бікалутамідом слід припинити.
За наявності об’єктивних ознак прогресування захворювання та при підвищеному рівні PSA (простатичного специфічного антигену) слід розглянути можливість припинення терапії бікалутамідом.
Показано, що бікалутамід пригнічує активність цитохрому Р450 (CYP 3A4), тому слід проявляти обережність у разі одночасного його призначення із препаратами, що метаболізуються переважно CYP 3A4.
Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вістамід протипоказаний для застосування жінкам. Застосування бікалутаміду протипоказане жінкам у період вагітності і годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Бікалутамід не впливає на здатність керувати автомобілем чи працювати зі складними механізмами. Однак слід мати на увазі, що зрідка може виникати сонливість. Пацієнти, які приймають цей препарат, повинні дотримуватися обережності.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі пацієнти чоловічої статі, включаючи пацієнтів літнього віку: перорально по одній таблетці 150 мг один раз на добу.
Вістамід слід приймати безперервно, щонайменше протягом 2 років чи до появи змін у розвитку захворювання.
Ниркова недостатність: пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.
Печінкова недостатність: пацієнтам із легкою печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів із помірною чи тяжкою печінковою недостатністю може спостерігатися підвищене накопичення препарату.
Діти. Бікалутамід протипоказаний для застосування дітям.
Передозування.
Немає даних щодо передозування у людей. Специфічного антидоту не існує; лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки бікалутамід значною мірою зв’язується з білками та не виявляється у незміненому вигляді в сечі. При передозуванні показана загальна підтримувальна терапія, включаючи моніторинг життєво важливих показників.
Побічні реакції.
Побічні реакції зазначено у таблиці 1 за частотою: дуже часті (?1/10), часті (?1/100,
Внимание!
Внимание! Цена, наличие товаров, условия доставки подтверждаются контакт-центром. Если вы заметили неточность, сообщите нам anri.content(sbk)ukr.net. Фотографии некоторых товаров могут отличаться.