Венофер 20 мг/мл 5 мл №5

Склад

діюча речовина: 1 мл розчину містить 20 мг заліза (у вигляді заліза (ІІІ) гідроксид сахарозного комплексу – 540 мг);

допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для внутрішньовенних ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: водний розчин коричневого кольору.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Сахароза заліза, активний компонент препарату Венофер®, складається з багатоядерних центрів заліза (ІІІ) гідроксиду, оточених ззовні великою кількістю нековалентно зв’язаних молекул сахарози. Вага комплексу відповідає середній молекулярній масі (мв), яка становить приблизно 43 кД. Багатоядерний центр заліза має структуру, подібну до структури центру феритину, який є фізіологічним залізовмісним протеїном. Комплекс розроблений таким чином, щоб засвоюване залізо контрольовано доставлялось до білків, що забезпечують його транспортування та зберігання в організмі (трансферин та феритин відповідно).

Після внутрішньовенного застосування багатоядерний центр заліза з комплексу захоплюється переважно ретикуло-ендотеліальною системою печінки, селезінки та кісткового мозку. На другому етапі залізо використовується для синтезу гемоглобіну, міоглобіну та інших залізовмісних ферментів або зберігається у печінці у вигляді феритину.

Розподіл. Оцінка ферокінетики сахарози заліза, позначеного 52Fe та 59Fe, проводилась у 6 пацієнтів з анемією та хронічною нирковою недостатністю. Протягом перших 6-8 годин 52Fe захоплюється печінкою, селезінкою та кістковим мозком. Радіоактивне захоплення заліза відбувається в макрофагах ретикуло-ендотеліальної системи селезінки.

Після внутрішньовенного введення здоровим добровольцям разової дози препарату Венофер®, що містить 100 мг заліза, максимальна концентрація заліза спостерігалася через 10 хвилин після введення та досягала середнього значення 538 ммоль/л. Обсяг розподілу центральної камери відповідав обсягу плазми (приблизно 3 літри).

Метаболізм. Після ін’єкції сахароза майже повністю розпадається, і багатоядерний центр заліза захоплюється переважно ретикуло-ендотеліальною системою печінки, селезінки і кісткового мозку.

Протягом 4 тижнів після введення засвоєння заліза еритроцитами коливається від 68 % до 97 %.

Виведення. Вага заліза сахарозного комплексу відповідає середній молекулярній масі (мв), яка становить приблизно 43 кД. Вага комплексу є досить великою, щоб уникнути виведення нирками. Виведення заліза нирками протягом перших 4 годин після ін’єкції 100 мг заліза відповідало менше 5 % дози. Через 24 години загальна концентрація заліза в сироватці крові була зменшена до початкового рівня (перед введенням), а виведення сахарози нирками становило приблизно 75 % введеної дози.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів. Досі невідомо, чи впливає ниркова та печінкова недостатність на фармакологічні властивості заліза (ІІІ) гідроксид сахарозного комплексу (див. розділ «Особливості застосування»).

Показання

Дефіцит заліза у пацієнтів, яким не можуть бути призначені пероральні препарати заліза або у разі їх неефективності у таких випадках:

• непереносимість пероральних препаратів заліза;
• наявність запальних захворювань шлунково-кишкового тракту (наприклад, виразкового коліту), які можуть загострюватись при терапії пероральними препаратами заліза;
• залізодефіцитні стани, резистентні до терапії, у випадку, коли контроль цих станів пероральними препаратами заліза недостатній.

Протипоказання

• Анемія, не пов’язана з дефіцитом заліза (наприклад, гемолітична анемія, мегалобластична анемія внаслідок недостатності вітаміну В12, порушення еритропоезу, гіпоплазія кісткового мозку, анемія, викликана отруєнням свинцем);
• захворювання, що супроводжуються перенасиченням організму залізом (гемохроматоз, гемосидероз) або спадкові порушення процесу утилізації заліза (наприклад, сидероахрестична анемія, таласемія, шкіряна порфірія);
• наявна гіперчутливість до активної речовини або інших компонентів препарату;
• I триместр вагітності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Венофер® показаний пацієнтам, яким не можуть бути призначені пероральні препарати заліза або у разі їх неефективності. Як інші препарати заліза для парентерального застосування, препарат Венофер® не слід застосовувати одночасно із залізовмісними пероральними засобами, оскільки абсорбція заліза, застосовуваного внутрішньо, знижується. Тому лікування пероральними препаратами заліза слід починати не раніше ніж через 5 днів після останньої ін?єкції препарату Венофер®.

Особливості застосування

Венофер® можна застосовувати тільки тим пацієнтам, діагноз анемії яких підтверджений результатами відповідних досліджень (наприклад, визначення феритину сироватки крові або гемоглобіну (Hb), або гематокриту (Ht), насичення трансферину залізом, або визначення кількості еритроцитів, або визначення їх параметрів – середнього об’єму еритроциту, середнього вмісту Hb в еритроциті або середньої концентрації Hb в еритроциті).

Внутрішньовенне застосування препаратів заліза для парентеральниого введення може призвести до виникнення реакцій гіперчутливості негайного типу (анафілактоїдних/ анафілактичних реакцій), що можуть бути летальними. Тому протиалергенне лікування необхідно проводити у приміщенні з відповідним обладнанням для серцево-легеневої реанімації. Повідомлялось про виникнення таких реакцій навіть у випадках, коли попереднє застосування препаратів заліза для парентерального введення проходило без ускладнень. Пацієнтам, у яких виникали реакції гіперчутливості до інших препаратів заліза для парентерального введення (наприклад, декстрану заліза), препарат Венофер® слід застосовувати у разі крайньої необхідності, вживши всіх запобіжних заходів.

Лікування препаратом Венофер® має призначати черговий лікар лише після точного визначення показання.

Застосування препарату можливе лише при наявності кваліфікованого персоналу, який може оцінити стан пацієнта та негайно провести відповідне лікування анафілактичної реакції та реанімаційні заходи. Перед кожним застосуванням препарату слід опитати пацієнта щодо попереднього виникнення побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням препаратів заліза для внутрішньовенного введення.

Типовими симптомами реакцій гіперчутливості негайного типу є: зниження артеріального тиску, тахікардія (та навіть анафілактичний шок), респіраторні симптоми (включаючи бронхоспазм, набряк гортані та фарингеальний набряк), симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (включаючи абдомінальні спазми, блювання) або симптоми з боку шкіри (включаючи кропив’янку, еритему, свербіж).

Кожен пацієнт має бути під наглядом принаймні 30 хвилин після застосування препаратів заліза для парентерального введення для своєчасного виявлення ознак та симптомів реакцій гіперчутливості. У разі виникнення алергічних реакцій або ознак непереносимості протягом застосування слід негайно припинити лікування.

Для негайного лікування гострих анафілактичних/анафілактоїдних реакцій насамперед рекомендується застосування адреналіну (наприклад, у дозі 0,3 мг внутрішньом?язово), далі – застосування антигістамінних препаратів та/або кортикостероїдів (мають пізніший початок дії).

Високий ризик виникнення реакцій гіперчутливості у пацієнтів із наявною алергією, включаючи непереносимість лікарського засобу, бронхіальну астму тяжкого ступеня в анамнезі, екзему, полівалентну алергію, алергічні реакції на інші парентеральні препарати заліза та інші форми атопії, а також у пацієнтів з імунологічними та запальними захворюваннями (наприклад, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит).

Пацієнтам із порушенням функції печінки препарати заліза для парентерального введення слід застосовувати після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Слід уникати парентерального введення заліза пацієнтам з порушеною функцією печінки, коли перенасичення залізом є провокуючим фактором. Рекомендується проводити ретельний моніторинг вмісту заліза для уникнення перенасичення.

У пацієнтів із підвищеним рівнем феритину препарати заліза для парентерального введення можуть негативно вплинути на перебіг бактеріальної або вірусної інфекції.

Препарати заліза для парентерального введення слід застосовувати з обережністю у випадку гострої або хронічної інфекції. У пацієнтів із хронічною інфекцією слід проводити оцінку співвідношення користь/ризик. Рекомендується припинити застосування препарату Венофер® пацієнтам із бактеріємією.

Також обережність потрібна при введенні препарату особам із низькою здатністю сироватки зв’язувати залізо та/або з дефіцитом фолієвої кислоти.

Однак результати кількох досліджень у пацієнтів, які мають реакції підвищеної чутливості до декстрану заліза або глюконату заліза, показали, що препарат Венофер® добре переносився у даній групі пацієнтів.

Під час введення препарату необхідно приділяти особливу увагу уникненню паравенозного витікання. Паравенозне витікання препарату може призводити до виникнення болю, запалення, некрозу тканин та тривалого коричневого забарвлення шкіри у цьому місці. У разі паравенозного витікання слід негайно припинити введення препарату.

Зниження артеріального тиску зазвичай спостерігається при застосуванні препаратів заліза для внутрішньовенного введення. Тому слід з обережністю застосовувати препарат. Слід строго дотримуватися рекомендацій щодо швидкості введення препарату, щоб не допустити розвитку артеріальної гіпотензії. Вища частота розвитку небажаних побічних дії (особливо виникнення гіпотензії) асоціюється зі збільшенням дози або швидкості введення препарату.

Слід проявляти особливу обережність при застосуванні препарату Венофер® пацієнтам із печінковою недостатністю, декомпенсованим цирозом печінки, епідемічним гепатитом, хворобою Рандю-Ослера, інфекційними захворюваннями нирок в гострій фазі, неконтрольованим гіперпаратиреоїдизмом.

Перед застосуванням слід оглянути ампули на предмет наявності осаду й ушкоджень. Застосовувати можна тільки водний однорідний розчин коричневого кольору, який не містить осаду. Венофер® слід вводити негайно після відкриття ампули.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Є деякі дані щодо застосування заліза сахарозного комплексу вагітним жінкам у І триместрі вагітності. Дані щодо застосування препарату Венофер® вагітним жінкам у ІІ та ІІІ триместрах вагітності (303 повідомлення про результати вагітності) показали відсутність небажаного впливу на здоров’я матері та дитини.

Дотепер невідомо, чи заліза (ІІІ) гідроксид сахарозний комплекс проникає через плаценту. Залізо, зв?язане з трансферином, не проникає через плацентарний бар?єр. Залізо, зв’язане з лактоферином, проникає в грудне молоко.

Дослідження щодо впливу на рівень заліза у новонароджених не проводились.

Препарат Венофер® протипоказано застосовувати у І триместрі вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Можливе застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах вагітності лише строго за показаннями.

Слід оцінювати співвідношення ризик/користь перед застосуванням препарату протягом періоду вагітності, оскільки реакції гіперчутливості можуть нести певний ризик для матері та дитини (див. розділ «Особливості застосування»). Слід враховувати дані щодо маси тіла до початку вагітності для розрахунку необхідної кількості заліза, щоб уникнути передозування.

Дані щодо екскреції заліза в грудне молоко людини після внутрішньовенного введення сахарози заліза обмежені. Під час клінічного дослідження 10 здорових жінок із залізодефіцитним станом, які годували груддю, отримували 100 мг заліза у формі сахарозного комплексу. Після чотирьох днів лікування показник вмісту заліза у грудному молоці не був підвищеним та не відрізнявся від такого в контрольній групі (n = 5). Не можна виключати вплив заліза, що надходить з грудним молоком матері, на новонародженого/немовля, тому слід оцінювати співвідношення ризик/користь.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відповідні дослідження відсутні. Вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами малоймовірний. Але у випадку розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сплутаність свідомості після прийому препарату, слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами до зникнення симптомів.

Спосіб застосування та дози

Венофер® вводиться тільки внутрішньовенно. Виконати введення можна за допомогою повільної ін’єкції, краплинної внутрішньовенної інфузії або безпосереднього введення у венозну ділянку діалізної системи. Засіб не призначений для внутрішньом’язового або підшкірного введення.

У випадку, коли повна необхідна доза перевищує максимально дозволену одноразову дозу 200 мг (для ін’єкції) або 500 мг (для інфузії), рекомендується вводити препарат частинами.

Під час та після застосування препарату Венофер® слід спостерігати за пацієнтами щодо ознак та симптомів реакцій гіперчутливості. Необхідно забезпечити проведення відповідної невідкладної терапії (див. розділ «Особливості застосування»).

Кумулятивну дозу препарату слід розраховувати для кожного пацієнта індивідуально та не перевищувати її. Доза розраховується, враховуючи масу тіла пацієнта та показник рівня гемоглобіну.

Внутрішньовенне краплинне введення.

Венофер® вводять шляхом краплинної інфузії, щоб зменшити ризик розвитку артеріальної гіпотензії і небезпеку попадання розчину у навколовенний простір.

Безпосередньо перед введенням препарат Венофер® необхідно розводити лише у стерильному 0,9 % розчині натрію хлориду за такою схемою:

• 1 мл Веноферу® (20 мг заліза) у максимум 20 мл стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду.

Для забезпечення стабільності розчину розводити Венофер® у більших, ніж рекомендовано, об’ємах фізіологічного розчину не допускається.

Внутрішньовенне струминне введення.

Венофер® можна також вводити внутрішньовенно повільно у вигляді нерозведеного розчину зі швидкістю 1 мл за хвилину (5 мл препарату Венофер® (100 мг заліза) вводиться за 5 хв), але максимальний об’єм розчину не має перевищувати 10 мл препарату Венофер® (200 мг заліза) за 1 ін’єкцію.

Після ін’єкції пацієнту слід випрямити руку. Слід уникати паравенозного витікання препарату, оскільки воно може призвести до виникнення болю, запалення, некрозу тканин та тривалого коричневого забарвлення шкіри у цьому місці (див. розділ «Особливості застосування»).

Ін?єкційне введення у венозну ділянку діалізної системи.

Венофер® можна вводити безпосередньо у венозну ділянку діалізної системи протягом сеансу гемодіалізу, строго дотримуючись правил для внутрішньовенної ін’єкції.

Розрахунок дози.

Загальна доза препарату Венофер®, еквівалентна загальному дефіциту заліза (мг), визначається із врахуванням показника рівня гемоглобіну (Hb) та маси тіла. Доза розраховується індивідуально відповідно до загального дефіциту заліза в організмі хворого за формулою Ганзоні:

загальний дефіцит заліза (мг) = маса тіла (кг) ? (нормальний рівень Hb (г/л) - рівень Hb пацієнта (г/л)) ? 0,24 * + депоноване залізо (мг).

Для пацієнтів з масою тіла менше 35 кг: нормальний рівень Hb – 130 г/л, кількість депонованого заліза – 15 мг/кг маси тіла.

Для пацієнтів з масою тіла більше 35 кг: нормальний рівень Hb – 150 г/л, кількість депонованого заліза – 500 мг.

*Коефіцієнт 0,24 = 0,0034 ? 0,07 ? 1000 (вміст заліза в Hb = 0,34 %, об’єм крові = 7 % від маси тіла, коефіцієнт 1000 = переведення «г» в «мг»).

Кумулятивна доза препарату Венофер® (мл), яку необхідно застосовувати, враховуючи масу тіла та рівень Hb пацієнта:

Розрахунок дози для поповнення рівня заліза після втрати крові чи донорства.

Дозу Веноферу®, необхідну для компенсації дефіциту заліза, визначають за наступною формулою:

• ;якщо кількість втраченої крові відома: внутрішньовенне введення 200 мг заліза (= 10 мл Веноферу®) призводить до такого ж підвищення концентрації Hb, як і переливання 1 одиниці крові (= 400 мл з концентрацією Hb 150 г/л);

Кількість заліза, котру необхідно компенсувати (мг) = кількість одиниць втраченої крові ? 200, або

необхідний об’єм препарату Венофер® (мл) = кількість одиниць втраченої крові ? 10.

• ;При зниженні рівня Hb: використовувати попередню формулу, але слід мати на увазі, що депо заліза поповнювати не потрібно.

Кількість заліза, котру необхідно компенсувати (мг) = маса тіла (кг) ? 0,24 ? (нормальний рівень Hb (г/л) - рівень Hb пацієнта) (г/л). Наприклад: маса тіла – 60 кг, дефіцит Hb = 10 г/л ? необхідна кількість заліза = 150 мг ? необхідний об’єм препарату Венофер® = 7,5 мл.

Стандартне дозування.

Дорослі та пацієнти літнього віку: 5-10 мл препарату Венофер® (100-200 мг заліза) 1-3 рази на тиждень. Час застосування та коефіцієнт розведення див. вище.

Діти від 3 років: є лише обмежені дані щодо застосування препарату дітям. У випадку клінічної необхідності рекомендується вводити не більше 0,15 мл препарату Венофер® (3 мг заліза) на 1 кг маси тіла не більше 3 разів на тиждень. Час застосування та коефіцієнт розведення див. вище.

Максимальна переносима разова або тижнева доза.

Дорослі та пацієнти літнього віку:

Для ін’єкцій максимальна переносима доза - не більше 3 разів на тиждень: 10 мл препарату Венофер®(200 мг заліза), тривалість введення - не менше 10 хв.

Для інфузії максимальна переносима доза - не більше 1 разу на тиждень:

пацієнтам з масою тіла більше 70 кг: 500 мг заліза (25 мл препарату Венофер®) протягом щонайменше 3,5 години;

пацієнтам з масою тіла 70 кг і нижче: 7 мг заліза на кг маси тіла протягом щонайменше 3,5 години.

Слід строго дотримуватись часу введення інфузії, навіть якщо пацієнт не отримує максимально переносимої разової дози.

У випадку, коли не спостерігається поліпшення гематологічних показників (підвищення рівня гемоглобіну приблизно на 1 г/л крові на день або приблизно на 10-20 г/л через 1-2 тижні після початку лікування), слід переглянути початковий діагноз пацієнта та виключити наявність стійкої крововтрати.

Діти. Є лише обмежені дані щодо застосування препарату у дітям. Див. розділ («Спосіб застосування та дози»). Призначення препарату дітям тільки за життєвими показаннями (для швидкого поповнення організму залізом).

Передозування

Передозування може призвести до гострого перенасичення організму залізом, що може проявитися як гемосидероз. У випадку передозування рекомендується застосовувати симптоматичні засоби і, якщо необхідно, речовини, які зв’язують залізо (хелати).

Побічні реакції

До найчастіших побічних реакцій під час клінічних випробувань препарату Венофер® належить дисгевзія, яка виникала з частотою 4,5 події на 100 осіб. До інших частих небажаних реакцій належать нудота, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, біль в місці інфузії, що виникали з частотою від 1 до 2 подій на 100 осіб.

До найбільш важливих серйозних побічних реакцій, виникнення яких асоціювалось із застосуванням препарату Венофер®, належать реакції гіперчутливості, які виникали з частотою 0,25 події на 100 осіб під час клінічних досліджень. Реакції гіперчутливості негайного типу (анафілактоїдні/анафілактичні реакції) виникали рідко. Загалом анафілактоїдні/анафілактичні реакції – це дуже серйозні побічні реакції, що можуть призводити до летальних наслідків (див. розділ «Особливості застосування»). Симптоми включають циркуляторний колапс, артеріальну гіпотензію, тахікардію, респіраторні симптоми (бронхоспазм, набряк гортані, фарингеальний набряк тощо), симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (абдомінальний біль, блювання тощо), симптоми з боку шкіри (кропив’янка, еритема, свербіж тощо).

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (1/10000), невідомо (доступні дані не дозволяють оцінити частоту, оскільки про такі явища повідомлялося виключно протягом постмаркетингових досліджень, а не клінічних випробувань).

Інфекційні та паразитарні захворювання.

Рідко: пневмонія.

З боку крові та лімфатичної системи.

Нечасто: поліцитемія1.

З боку імунної системи.

Нечасто: реакції гіперчутливості.

Невідомо: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк.

Метаболізм та порушення харчування.

Рідко: перенасичення залізом.

З боку нервової системи.

Часто: транзиторне спотворення смакових відчуттів, особливо присмак металу (дисгевзія).

Нечасто: головний біль, запаморочення, відчуття печіння, парестезія, гіпестезія.

Рідко: непритомність, мігрень, сонливість.

Невідомо: втрата свідомості, порушення свідомості, сплутаність свідомості, тривога, тремор.

З боку серцевої системи:

Часто: артеріальна гіпотензія та колапс, тахікардія.

Рідко: відчуття серцебиття.

Невідомо: брадикардія.

З боку судинної системи:

Часто: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія.

Нечасто: тромбофлебіт, флебіт.

Рідко: приливи.

Невідомо: циркуляторний колапс, тромбоз поверхневих вен.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Нечасто: задишка.

Невідомо: бронхоспазм.

З боку нирок і сечовидільної системи.

Нечасто: хроматурія.

З боку травного тракту.

Часто: нудота.

Нечасто: блювання, абдомінальний біль, діарея, запор.

Рідко: сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Нечасто: свербіж, висип.

Невідомо: кропив’янка, еритема.

З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини.

Нечасто: м’язові судоми, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, біль у спині.

Рідко: відчуття дискомфорту у кінцівках, спазми м?язів.

Невідомо: гіпотонія.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Часто: біль у місці ін’єкції.

Нечасто: озноб; астенія; втома; біль; реакції, подразнення, транссудація, зміна кольору шкіри на коричневий, відчуття печіння, припухлість та запалення в місці ін’єкції; периферичний набряк.

Рідко: відчуття жару, біль у грудях, лихоманка, свербіж в місці ін’єкції, гематома в місці ін’єкції.

Дуже рідко: підвищення пітливості, блідість, відчуття нездужання, набряк.

Лабораторні показники.

Нечасто: підвищення гамма-глютамілтрансферази, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, відхилення показників функції печінки.

Рідко: підвищення рівня феритину в сироватці1, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові.

1 Можливе в результаті передозування або перенасичення залізом.

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Після розкриття ампули  – з мікробіологічної точки зору препарат слід застосовувати негайно.

Після розведення фізіологічним розчином – фізико-хімічна стабільність при кімнатній температурі становить 12 годин.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці!

НеЖД Вокзалеісність

Венофер® можна змішувати тільки зі стерильним 0,9 % розчином натрію хлориду. Ніяких інших розчинів для внутрішньовенного введення і терапевтичних препаратів додавати не дозволяється, оскільки існує ризик преципітації й/або іншої фармацевтичної взаємодії. ЖД Вокзалеісність із контейнерами з поліетилену і полівінілхлориду не вивчена.

Упаковка

По 5 мл в ампулах. По 5 ампул у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Віфор (Інтернешнл) Інк., Швейцарія/Vifor (International) Inc., Switzerland.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Рехенштрассе 37, 9014 Ст. Галлен, Швейцарія/Rechenstrasse 37, 9014 St. Gallen, Switzerland.